Наполегливість та творчий підхід нагороджується – стягнення НА КОРИСТЬ Клієнтки з Приватбанку більше 72 тисяч гривень
Нарешті завершення досить цікавої справи, яка розпочиналась як стандартне «знищення» виконавчого напису нотаріуса.
В ході роботи виявили, що з рахунків Клієнтки було списано орієнтовно 50 тисяч гривень при виконанні виконавчого напису (переважно із зарплати). Гроші перераховував роботодавець Клієнтки напряму Стягувачу (тобто Приватбанку) та звітувався державній виконавчій службі, яка вела таким чином підрахунок стягнутого.
Першою зробили справу на "знищення" виконавчого напису..
Коли ж розпочалось стягнення з Приватбанку (повернення безпідставно набутих банком коштів, які були стягнуті за виконавчим написом), зайняв банк позицію, що грошей не отримав, адже компанія – роботодавець моєї Клієнтки на момент розгляду справи вже не існувала як юридична особа, також виринула помилка державного виконавця, яка проявилась в зазначенні державним виконавцем в документах примусового виконання не рахунку Стягувача (Приватбанку), а рахунку Казначейства для платежів по …. ДТП. От Приватбанк і зрозумів, що треба просто заперечувати надходження до Приватбанку коштів, які стягував колись нині вже «ліквідований» роботодавець.
Печерський районний суд м. Києва нам відмовив. Було прийняте рішення ставити «крапку» в Київському апеляційному суді.
Не буду вдаватись в деталі запитів, скажу лише, що факт отримання Приватбанком коштів від роботодавця в кінцевому результаті вдалось підтвердити знайшовши дані, що роботодавець мав рахунки в Райффайзен банку та зробивши через суд витребування від Райффайзенбанку інформації про відповідні платежі вже ліквідованої нині юридичної особи (роботодавця моєї Клієнтки) на рахунки безпосередньо Приватбанку. Тобто роботодавець Клієнтки дійсно утримував з її заробітної плати на підставі постанови державного виконавця кошти і перераховував такі кошти безпосередньо зі свого рахунку в Райффайзен банку на рахунки Приватбанку.
Але і на цьому пригоди не закінчились. Бо у Клієнтки є інші провадження, суми яких дуже значні і отримати на її рахунки кошти від Приватбанку Клієнтка не може зараз (такі кошти одразу б пішли в арешт по вже існуючих інших провадженнях).
Було вирішено зробити те, що роблять кредитори у справах з МФО – заміну сторони виконавчого провадження. Я підготувала документи про відступлення моєю Клієнткою її прав вимоги до Приватбанку на користь її доньки (сума вже більше 72 тисяч) і ми отримали ухвалу про задоволення такої заяви про заміну, подали цю ухвалу до державної виконавчої служби. Фініш!
Була дійсно цікава справа, по факту якої отримано професійне задоволення, чого і колегам бажаю.
Нарешті завершення досить цікавої справи, яка розпочиналась як стандартне «знищення» виконавчого напису нотаріуса.
В ході роботи виявили, що з рахунків Клієнтки було списано орієнтовно 50 тисяч гривень при виконанні виконавчого напису (переважно із зарплати). Гроші перераховував роботодавець Клієнтки напряму Стягувачу (тобто Приватбанку) та звітувався державній виконавчій службі, яка вела таким чином підрахунок стягнутого.
Першою зробили справу на "знищення" виконавчого напису..
Коли ж розпочалось стягнення з Приватбанку (повернення безпідставно набутих банком коштів, які були стягнуті за виконавчим написом), зайняв банк позицію, що грошей не отримав, адже компанія – роботодавець моєї Клієнтки на момент розгляду справи вже не існувала як юридична особа, також виринула помилка державного виконавця, яка проявилась в зазначенні державним виконавцем в документах примусового виконання не рахунку Стягувача (Приватбанку), а рахунку Казначейства для платежів по …. ДТП. От Приватбанк і зрозумів, що треба просто заперечувати надходження до Приватбанку коштів, які стягував колись нині вже «ліквідований» роботодавець.
Печерський районний суд м. Києва нам відмовив. Було прийняте рішення ставити «крапку» в Київському апеляційному суді.
Не буду вдаватись в деталі запитів, скажу лише, що факт отримання Приватбанком коштів від роботодавця в кінцевому результаті вдалось підтвердити знайшовши дані, що роботодавець мав рахунки в Райффайзен банку та зробивши через суд витребування від Райффайзенбанку інформації про відповідні платежі вже ліквідованої нині юридичної особи (роботодавця моєї Клієнтки) на рахунки безпосередньо Приватбанку. Тобто роботодавець Клієнтки дійсно утримував з її заробітної плати на підставі постанови державного виконавця кошти і перераховував такі кошти безпосередньо зі свого рахунку в Райффайзен банку на рахунки Приватбанку.
Але і на цьому пригоди не закінчились. Бо у Клієнтки є інші провадження, суми яких дуже значні і отримати на її рахунки кошти від Приватбанку Клієнтка не може зараз (такі кошти одразу б пішли в арешт по вже існуючих інших провадженнях).
Було вирішено зробити те, що роблять кредитори у справах з МФО – заміну сторони виконавчого провадження. Я підготувала документи про відступлення моєю Клієнткою її прав вимоги до Приватбанку на користь її доньки (сума вже більше 72 тисяч) і ми отримали ухвалу про задоволення такої заяви про заміну, подали цю ухвалу до державної виконавчої служби. Фініш!
Була дійсно цікава справа, по факту якої отримано професійне задоволення, чого і колегам бажаю.
Наполегливість та творчий підхід нагороджується – стягнення НА КОРИСТЬ Клієнтки з Приватбанку більше 72 тисяч гривень
Нарешті завершення досить цікавої справи, яка розпочиналась як стандартне «знищення» виконавчого напису нотаріуса.
В ході роботи виявили, що з рахунків Клієнтки було списано орієнтовно 50 тисяч гривень при виконанні виконавчого напису (переважно із зарплати). Гроші перераховував роботодавець Клієнтки напряму Стягувачу (тобто Приватбанку) та звітувався державній виконавчій службі, яка вела таким чином підрахунок стягнутого.
Першою зробили справу на "знищення" виконавчого напису..
Коли ж розпочалось стягнення з Приватбанку (повернення безпідставно набутих банком коштів, які були стягнуті за виконавчим написом), зайняв банк позицію, що грошей не отримав, адже компанія – роботодавець моєї Клієнтки на момент розгляду справи вже не існувала як юридична особа, також виринула помилка державного виконавця, яка проявилась в зазначенні державним виконавцем в документах примусового виконання не рахунку Стягувача (Приватбанку), а рахунку Казначейства для платежів по …. ДТП. От Приватбанк і зрозумів, що треба просто заперечувати надходження до Приватбанку коштів, які стягував колись нині вже «ліквідований» роботодавець.
Печерський районний суд м. Києва нам відмовив. Було прийняте рішення ставити «крапку» в Київському апеляційному суді.
Не буду вдаватись в деталі запитів, скажу лише, що факт отримання Приватбанком коштів від роботодавця в кінцевому результаті вдалось підтвердити знайшовши дані, що роботодавець мав рахунки в Райффайзен банку та зробивши через суд витребування від Райффайзенбанку інформації про відповідні платежі вже ліквідованої нині юридичної особи (роботодавця моєї Клієнтки) на рахунки безпосередньо Приватбанку. Тобто роботодавець Клієнтки дійсно утримував з її заробітної плати на підставі постанови державного виконавця кошти і перераховував такі кошти безпосередньо зі свого рахунку в Райффайзен банку на рахунки Приватбанку.
Але і на цьому пригоди не закінчились. Бо у Клієнтки є інші провадження, суми яких дуже значні і отримати на її рахунки кошти від Приватбанку Клієнтка не може зараз (такі кошти одразу б пішли в арешт по вже існуючих інших провадженнях).
Було вирішено зробити те, що роблять кредитори у справах з МФО – заміну сторони виконавчого провадження. Я підготувала документи про відступлення моєю Клієнткою її прав вимоги до Приватбанку на користь її доньки (сума вже більше 72 тисяч) і ми отримали ухвалу про задоволення такої заяви про заміну, подали цю ухвалу до державної виконавчої служби. Фініш!
Була дійсно цікава справа, по факту якої отримано професійне задоволення, чого і колегам бажаю.
